Дійсно, пріонні захворювання дуже небезпечні. І, дійсно, це може бути однією із гіпотез обмеженості життя людині, в середньому, у сто років. Щодо композиції й форми, то не дуже спочатку віриться в “пояснення” Нанни, коли вона тридцять років вже провела поряд з Бальдром. Потім, звичайно, йде фраза “Ця сцена повторювалася вже безліч разів.”, але вона більше виглядає як ще одним “поясненням”, тільки вже “поясненням” “поясненням”. А далі, звичайно, на такі нюанси вже не звертаєш уваги, бо захоплює розповідь про пріони і т.д. Єдине, що залишилось мені незбагненим – так це дія загадкового Каледойскопу. Поясніть, будь ласка, принцип його дії.
Брунатний гоетист
Як і більшість “чудес” у тому всесвіті, (як реінкарнація, наприклад), Лемурійська Машина використовує принцип “квантової заплутаності”. Її фукція – впливати на причинно-наслідкові зв’язки подій по всій їх протяжності. Для цього в ній є т.з. “діоданди” – предмети, які так чи інакше відіграли поворотну роль в історії. Лемурійці були вимушені використати її як зброю. Атланти ніколи не були чисельними, а тому для боротьби з ними відслідковувалися всі причинно-наслідкові зв’язки, в яких вони приймали участь. Машина “веде” їх деякий час, поки на знайде відповідник. Тобто такий причинно-наслідковий ланцюжок у іншому часі-просторі, який можна пов’язати з конкретним атлантом. Коли це стається – машина “вирізає” його з реальності і перекидає хроноаккордом кудись далеко. Це одна з останніх атлантських гіпотез. Також відомо, що коли архелологи Аненербе на початку ХХ ст. знайшли Калейдоскоп, то вони спробували використати його для переміщення між альтернативними реальностями. Експеримент завершився частковим успіхом. “Туди” потрапити можна, а “назад” – ні, так як робота машини викликає цілу лавину фатальних парадоксів.
Зіркохід
Більша частина тексту – лекція. Так, не позбавлена цікавості, але все ж ота говорильня насмерть убиває динаміку. Тому, як на мене, потенціал твору не розкрито до кінця. А шкода.
Із технічного: діалоги вийшли ще сяк-так, а от те, що між ними – не дуже (“Плечі Нанни рухалися у слід рукам” – в атлантів руки ростуть з іншого місця, ніж у нас, щоб на такому акцентувати?). Ну і пряма мова записується трохи по-іншому (не “хххххххххххххх. -“, а “ххххххххххххх, -“, скажімо).
Удачі на конкурсі!
Слава
Дякую, авторе! Дуже цікавий і Каледойскоп у вас вийшов у коментарях.
По-перше, назва заздалегідь розкриває єдину інтригу – хто герої. По-друге, я не можу назвати це оповіданням. Це нарис або реферат. Чи синопсис твору. Персонажі тридцять років мешкають у бункері. Бальдр напевно не тільки знає те, що йому розповідає Нанни. Вiн давно це вивчив напам’ять. Тобто маємо велику пояснювалку. Я не біолог, тому дуже складно сприймати подробиці “бактеріологічної війни” атлантів із лемурійцами. Якщо не помиляюсь, вийшло так – людське життя зараз коротше, ніж цикл розвитку “зброї відплати”. Це було би цікаво як одна з ідей у великому романі. Проте для мiнiатюри це розкоші, яки з’їли весь обсяг. Удачi на конкурсi!
Док
Мені особисто, як біологу, було цікаво. Не сюжет, а саме гіпотеза виникнення пріонових інфекцій. Хоча пріони до цього часу є загадковими інфекційними факторами, останні дослідження показують, що все може бути прозаїчніше – пріонні білки є наслідками генетичних аномалій певних індивідуумів. Проте, це не пояснює унікальних інфекційних властивостей пріонів.
“Пріон не відрізняється від здорового білка хімічно. Інакша лише його третинна структура. Те, як згорнуто його молекулу.”
То в цьому і є хімічна відмінність )))
“пріони перетвоюрюють на себе здоровий білок”
Ну… не зовсім коректна фраза. Пріон каталізує перетворення нормального білка у патогенну форму. По суті, пріон – білок-мутант, якщо так можна сказати про молекулу. Він не є абсолютно чужорідним для організму.
Загалом, використання збудника повільних інфекцій, враховуючи його незначне поширення у наш час, у якості біологічної зброї, нмсд, досить сумнівне.
Авторе, успіху на конкурсі!
Брунатний гоетист
Трохи дивно, пане Док, писати це в коментарях до фантастичної мініатюри, але менше з тим.
Нанна припускає, що пристосуванням проти пріонних інфекцій може стати обмеження віку і пришвидшення розвитку. Тобто популяції гомінід, які жили довше буле менш успішними, ніж короткоживучі. Це і строге неприйняття канібалізму у більшості суспільств і пояснює (у всесвіті оповідання, наголошую), мале поширення пріонних інфекції у людини.
Хімічний склад і третинна структура – це не одне і теж. Пріонізація ніяк не впливає на хімічний склад. Лише на конформацію.
Док
“Хімічний склад і третинна структура – це не одне і теж. ”
В тексті не говориться про хімічний склад. Там є слово “хімічно”. Це можна сприйняти як обговорення біохімії білків. Каюся, я сприйняв саме так)
“Трохи дивно, пане Док, писати це в коментарях до фантастичної мініатюри”
Чому ж дивно? Мініатюра претендує на статус НФ. То чому б не поспікуватися на тему НФ-складової?
Сподіваюся, не образив Вас, Авторе.
Ще раз успіху на конкурсі!
Брунатний гоетист
Дякую, навзаєм)
Док
Я тут випадковий подорожній, не у грі )))
Клешоногий Паротяг
Це було щось на зразок детективу “Вбивства Лорда Бенкрофта старим садівником за допомогою канделябра”.
Удачі, як то кажуть, на конкурсі.
Брунатний гоетист
“Вбивство Лорда Бенкрофта старим садівником за допомогою канделябра” – мій улюблений детектив. Але то детектив. А це, як то кажуть, не детектив.
Електроскат
Погоджуся із зауваженнями щодо подачі: назва-спойлер, лекція, яка повторюється (цього разу – явно для читача), неточність певних формулювань (із задоволенням почитала фахове обговорення в коментарях). Від себе щодо неточностей додам те, на що звернула увагу: “Ми почали щезати. Без сліду. Наче ніколи не народжувалися. Вакуум. Спочатку політична і військова верхівка. Ставили нового офіцера і через деякий час він зникав. Думали різне. Викрадення, диверсія…” – “наче не народжувалися” й “думали про викрадення” – то зовсім різні речі. Наче не народжувався – його ніхто й пам’ятати не повинен. Якщо шукають, то пам’ятають.
У мене склалося враження, що текст є певною сумою популярних (загалом чи останнім часом) нф-патернів. Зокрема, і те, що до людства була інша, вища раса, яку винищила війна, а ми вже якісь недолугі з певної причини нащадки чи й геть інший вид. Імена давньоскандинавської божественної пари, Вігрід як натяк на місце останньої битви мені суб’єктивно здалися перебором з асоціаціями, заграваннями з міфологією. Як на мене, або вже останні атланти, або Рагнарок, а так якось забагато інгредієнтів у страві.
Дія Калейдоскопа викликала єдину асоціацію: “О, в них Танос пролонгованої дії”. Каюсь, мабуть, я зіпсована “Марвелом”, але неможливо було про це не подумати. ) А щодо пріонної інфекції та її зв’язку з канібалізмом я буквально рік тому читала в Михайла Бриниха у “Хлібі з хрящами”, пояснення майже один в один, але в контексті зомбі-апокаліпсису. Я в жодному разі, в жодному, наголошую, не звинувачую автора в плагіаті, просто фіксую, що є перегук. Можливо, авторові було би цікаво, якщо не читав цей твір.
Волод
Атланти.
НФ то, звісно ж, добре…
Але от мене дуже вже якось здивувало, що розвинутіші (за всіма ознаками) прибульці спочатку прилізли геноцидити розумний вид, а потім, як виявилось, ще й канібалили тайкома, причому без термообробки (навіть коли від неї почало залежати їх виживання…)
І як вони не помітили запуску ракет на підконтрольній планеті і всі-всі поперезаражались, перш ніж виявили, що смертельно хворі…?
Це якось дивно… І капець як ненауково…
А також цікаво, як той білок потрапляв всередину лемурійців. Чи після розпилення він пішов по всьому харч.ланцюжку, а вони їли не лише своїх сирими, а й чужих? 🙂
Брунатний гоетист
Прибульців там нема. Про те, що було після пуску в мініатюрі нема ні слова. Отже, все, що вам видалось “капець ненауковим” виникло лише у вашій уяві. Я не проти критики, але за неіснуючі в оповіданні речі мені виправдовуватись не хочеться, вибачте.
Місцями читати було цікаво, але в цілому – лекція для підготовлених читачів-слухачів. Я – не біолог, а філолог за освітоюб, а тому через специфіку викладу, орієнтованого на підготоволеного читача, не все зрозумів, воно пролетіло аовз мою свідомість. Погано, що тіла в творі так і залишилися тілами, без можливого контакту. Але про це – тільки здогад. А самі діалоги – нудні, не надихають на те. аби самому створити щось таке цікаве й неповторне.
Дійсно, пріонні захворювання дуже небезпечні. І, дійсно, це може бути однією із гіпотез обмеженості життя людині, в середньому, у сто років. Щодо композиції й форми, то не дуже спочатку віриться в “пояснення” Нанни, коли вона тридцять років вже провела поряд з Бальдром. Потім, звичайно, йде фраза “Ця сцена повторювалася вже безліч разів.”, але вона більше виглядає як ще одним “поясненням”, тільки вже “поясненням” “поясненням”. А далі, звичайно, на такі нюанси вже не звертаєш уваги, бо захоплює розповідь про пріони і т.д. Єдине, що залишилось мені незбагненим – так це дія загадкового Каледойскопу. Поясніть, будь ласка, принцип його дії.
Як і більшість “чудес” у тому всесвіті, (як реінкарнація, наприклад), Лемурійська Машина використовує принцип “квантової заплутаності”. Її фукція – впливати на причинно-наслідкові зв’язки подій по всій їх протяжності. Для цього в ній є т.з. “діоданди” – предмети, які так чи інакше відіграли поворотну роль в історії. Лемурійці були вимушені використати її як зброю. Атланти ніколи не були чисельними, а тому для боротьби з ними відслідковувалися всі причинно-наслідкові зв’язки, в яких вони приймали участь. Машина “веде” їх деякий час, поки на знайде відповідник. Тобто такий причинно-наслідковий ланцюжок у іншому часі-просторі, який можна пов’язати з конкретним атлантом. Коли це стається – машина “вирізає” його з реальності і перекидає хроноаккордом кудись далеко. Це одна з останніх атлантських гіпотез. Також відомо, що коли архелологи Аненербе на початку ХХ ст. знайшли Калейдоскоп, то вони спробували використати його для переміщення між альтернативними реальностями. Експеримент завершився частковим успіхом. “Туди” потрапити можна, а “назад” – ні, так як робота машини викликає цілу лавину фатальних парадоксів.
Більша частина тексту – лекція. Так, не позбавлена цікавості, але все ж ота говорильня насмерть убиває динаміку. Тому, як на мене, потенціал твору не розкрито до кінця. А шкода.
Із технічного: діалоги вийшли ще сяк-так, а от те, що між ними – не дуже (“Плечі Нанни рухалися у слід рукам” – в атлантів руки ростуть з іншого місця, ніж у нас, щоб на такому акцентувати?). Ну і пряма мова записується трохи по-іншому (не “хххххххххххххх. -“, а “ххххххххххххх, -“, скажімо).
Удачі на конкурсі!
Дякую, авторе! Дуже цікавий і Каледойскоп у вас вийшов у коментарях.
По-перше, назва заздалегідь розкриває єдину інтригу – хто герої. По-друге, я не можу назвати це оповіданням. Це нарис або реферат. Чи синопсис твору. Персонажі тридцять років мешкають у бункері. Бальдр напевно не тільки знає те, що йому розповідає Нанни. Вiн давно це вивчив напам’ять. Тобто маємо велику пояснювалку. Я не біолог, тому дуже складно сприймати подробиці “бактеріологічної війни” атлантів із лемурійцами. Якщо не помиляюсь, вийшло так – людське життя зараз коротше, ніж цикл розвитку “зброї відплати”. Це було би цікаво як одна з ідей у великому романі. Проте для мiнiатюри це розкоші, яки з’їли весь обсяг. Удачi на конкурсi!
Мені особисто, як біологу, було цікаво. Не сюжет, а саме гіпотеза виникнення пріонових інфекцій. Хоча пріони до цього часу є загадковими інфекційними факторами, останні дослідження показують, що все може бути прозаїчніше – пріонні білки є наслідками генетичних аномалій певних індивідуумів. Проте, це не пояснює унікальних інфекційних властивостей пріонів.
“Пріон не відрізняється від здорового білка хімічно. Інакша лише його третинна структура. Те, як згорнуто його молекулу.”
То в цьому і є хімічна відмінність )))
“пріони перетвоюрюють на себе здоровий білок”
Ну… не зовсім коректна фраза. Пріон каталізує перетворення нормального білка у патогенну форму. По суті, пріон – білок-мутант, якщо так можна сказати про молекулу. Він не є абсолютно чужорідним для організму.
Загалом, використання збудника повільних інфекцій, враховуючи його незначне поширення у наш час, у якості біологічної зброї, нмсд, досить сумнівне.
Авторе, успіху на конкурсі!
Трохи дивно, пане Док, писати це в коментарях до фантастичної мініатюри, але менше з тим.
Нанна припускає, що пристосуванням проти пріонних інфекцій може стати обмеження віку і пришвидшення розвитку. Тобто популяції гомінід, які жили довше буле менш успішними, ніж короткоживучі. Це і строге неприйняття канібалізму у більшості суспільств і пояснює (у всесвіті оповідання, наголошую), мале поширення пріонних інфекції у людини.
Хімічний склад і третинна структура – це не одне і теж. Пріонізація ніяк не впливає на хімічний склад. Лише на конформацію.
“Хімічний склад і третинна структура – це не одне і теж. ”
В тексті не говориться про хімічний склад. Там є слово “хімічно”. Це можна сприйняти як обговорення біохімії білків. Каюся, я сприйняв саме так)
“Трохи дивно, пане Док, писати це в коментарях до фантастичної мініатюри”
Чому ж дивно? Мініатюра претендує на статус НФ. То чому б не поспікуватися на тему НФ-складової?
Сподіваюся, не образив Вас, Авторе.
Ще раз успіху на конкурсі!
Дякую, навзаєм)
Я тут випадковий подорожній, не у грі )))
Це було щось на зразок детективу “Вбивства Лорда Бенкрофта старим садівником за допомогою канделябра”.
Удачі, як то кажуть, на конкурсі.
“Вбивство Лорда Бенкрофта старим садівником за допомогою канделябра” – мій улюблений детектив. Але то детектив. А це, як то кажуть, не детектив.
Погоджуся із зауваженнями щодо подачі: назва-спойлер, лекція, яка повторюється (цього разу – явно для читача), неточність певних формулювань (із задоволенням почитала фахове обговорення в коментарях). Від себе щодо неточностей додам те, на що звернула увагу: “Ми почали щезати. Без сліду. Наче ніколи не народжувалися. Вакуум. Спочатку політична і військова верхівка. Ставили нового офіцера і через деякий час він зникав. Думали різне. Викрадення, диверсія…” – “наче не народжувалися” й “думали про викрадення” – то зовсім різні речі. Наче не народжувався – його ніхто й пам’ятати не повинен. Якщо шукають, то пам’ятають.
У мене склалося враження, що текст є певною сумою популярних (загалом чи останнім часом) нф-патернів. Зокрема, і те, що до людства була інша, вища раса, яку винищила війна, а ми вже якісь недолугі з певної причини нащадки чи й геть інший вид. Імена давньоскандинавської божественної пари, Вігрід як натяк на місце останньої битви мені суб’єктивно здалися перебором з асоціаціями, заграваннями з міфологією. Як на мене, або вже останні атланти, або Рагнарок, а так якось забагато інгредієнтів у страві.
Дія Калейдоскопа викликала єдину асоціацію: “О, в них Танос пролонгованої дії”. Каюсь, мабуть, я зіпсована “Марвелом”, але неможливо було про це не подумати. ) А щодо пріонної інфекції та її зв’язку з канібалізмом я буквально рік тому читала в Михайла Бриниха у “Хлібі з хрящами”, пояснення майже один в один, але в контексті зомбі-апокаліпсису. Я в жодному разі, в жодному, наголошую, не звинувачую автора в плагіаті, просто фіксую, що є перегук. Можливо, авторові було би цікаво, якщо не читав цей твір.
Атланти.
НФ то, звісно ж, добре…
Але от мене дуже вже якось здивувало, що розвинутіші (за всіма ознаками) прибульці спочатку прилізли геноцидити розумний вид, а потім, як виявилось, ще й канібалили тайкома, причому без термообробки (навіть коли від неї почало залежати їх виживання…)
І як вони не помітили запуску ракет на підконтрольній планеті і всі-всі поперезаражались, перш ніж виявили, що смертельно хворі…?
Це якось дивно… І капець як ненауково…
А також цікаво, як той білок потрапляв всередину лемурійців. Чи після розпилення він пішов по всьому харч.ланцюжку, а вони їли не лише своїх сирими, а й чужих? 🙂
Прибульців там нема. Про те, що було після пуску в мініатюрі нема ні слова. Отже, все, що вам видалось “капець ненауковим” виникло лише у вашій уяві. Я не проти критики, але за неіснуючі в оповіданні речі мені виправдовуватись не хочеться, вибачте.
Місцями читати було цікаво, але в цілому – лекція для підготовлених читачів-слухачів. Я – не біолог, а філолог за освітоюб, а тому через специфіку викладу, орієнтованого на підготоволеного читача, не все зрозумів, воно пролетіло аовз мою свідомість. Погано, що тіла в творі так і залишилися тілами, без можливого контакту. Але про це – тільки здогад. А самі діалоги – нудні, не надихають на те. аби самому створити щось таке цікаве й неповторне.