Далека земля Сірий Місяць №1. Галерея. Виставляються картини для показу. Близько 18:00 за місцевим часом. Поки позаземні уми-розуми будуть впадати в повну абстракцію, ти пацан маєш подрімати. Назад поки розвеземо те культурне причандалля… А в космосі зупинятися дорого, ще потім Україна оштрафує. Бюджет. – Андрію, лякаєш трішки, знайшлася обов’язкова місія для тебе, приїхав… Читати далі »
Тиша космічного вакууму кипить квантовими флуктаціями, які формують віртуальні частинки. Ці силові поля досить часто нехтуються вченими, незважаючи на те, що так звана темна енергія становить більше 70% Всесвіту… Віртуальні частинки – надзвичайно цікаві кванти з унікальними властивостями. З віртуальних гравітонів складається звичне всім гравітаційне поле… І саме вони відіграють роль в існуванні антигравітації… Однак,… Читати далі »
“Місто чекало двадцять тисяч років” Рей Бредбері “Місто” Малий вже не спав, як у небі з’явилися вогні. На мить вони розірвали нічну темряву. З гуркотом пронеслися сплячим містом. Спалахнули, мов феєрверки на Четверте липня, і загубилися на схилах піщаних пагорбів. За хвилину – тиша, наче й нічого не було. А на ранок повернувся батько. —… Читати далі »
В ресторані було дуже гамірно — це ще учорашні курсанти, а сьогодні вже офіцери військового космічного флоту, святкували закінчення університету. Боже, скільки пафосу! Я зайшов до улюбленого ресторану аби пообідати — бо вже набридла та, консервована та сублімована їжа, що їв під час роботи на зоряних шляхах. Свіжа та гаряча їжа, що приготовлена тут же… Читати далі »
Ядерний вогонь такий же теплий, як і Сонце. Смертоносно-радіаційна естетика утворених вибухом грибів дарує спостерігачу відчуття інтенсивного захвату та відчаю… Виявилося, що людина готова платити шалені гроші за безпечну можливість насолодитися величним видовищем. Розвиток технічного прогресу посприяв у розбудові дохідного бізнесу на ядерному вогні без ініціювання воєн… Фінансовий зиск став причиною витіснення наукових досліджень Марсу… Читати далі »
Нічне небо зачаровує… Його шляхетна синь з численними мерехтливими блискітками століттями привертала увагу як поетів, так і вчених… …Меркурій – це найменша планета в Сонячній системі, однак, саме вона подарувала нашим науковцям не лише доступ до шалених обсягів сонячної енергії, але й до руди, щедрої на дорогоцінні платиноїди та золото. Відомо, що нічна півкуля охолоджується… Читати далі »
Ми з Жуком прилетіли на МКС «Олімпійський», щоб полагодити один зі стикувальних шлюзів. Мій відданий прямоходячий пес не був представником чистих чи генетично-деформованих порід, він був моїм другом. Астронавти, які використовують псів, ставляться до них, наче до роботів, а не живих істот, які відчувають біль і радість. Пси за триста років вивчення космічних глибин довели… Читати далі »
Всі на базі хоч раз, але чули про Тома, Діка і Гаррі, та й розказати було чого. Як? Ви не чули? Ой, кажуть же, що болото не без чорта, а у нас таких чортів аж цілих три. Про що ж мені вам розповісти? Про те, як вони викрали флаєр, щоб встигнути на весілля давнього друга?… Читати далі »
– Ваша честь, – голосно пролунало в залі суду, – повторюю, апарати моєї компанії цілком безпечні. Вони скидають капсули тільки після пошуку складаних органічних речовин на планеті. – А яка їх точність? – обурився позивач. – Чого очікувати від приватної компанії? За 5 років рослини з ваших капсул могли стати чумою для якоїсь екосистеми. Не говорячи про… Читати далі »
19 липня 2060 Перша наша зустріч обернулася стрілою, що влетіла мені прямісінько у передпліччя, ледь-ледь пробивши матеріал полегшеного скафандру. Наш бортовий лікар потім достав її — тоненьку, зроблену з місцевої рослини, із наконечником з луски, на подив міцної і зазубреної. — Сподіваюсь, вона не отруєна, — сказав мені док. — Якщо так, ти труп: ліків… Читати далі »
Текст знято на прохання автора
Звуки лютні наповнювали Радозора життєдайною силою. “Сокира Перуна” неслася на всіх гупердвигунах назустріч “Саблезубу”. Ось-ось космічна лодія порівняється з фрегатом і тоді настане його зоряний час. Між пальцями хлопця проскочив вогонь. Спокійно! Не дарма ж ти наймолодший чаклун Зоряного Братства. — Бий! — крикнув Вогневир, коли між драконами на носах космічних кораблів було не більше… Читати далі »
– Маячня, – Лім закрив товсту книгу і недбало жбурнув її на сенсорну панель управління. Він відкинувся на спинку капітанського крісла і втупив погляд у наповнену зірками порожнечу космосу, – скільки ще лишилося? – Дві години, – відповів йому м’який голос. Поряд за пультом керування сидів високий чоловік зі стрункою спиною, яку він тримав прямо,… Читати далі »
Ганнуся зі мною. У сні. Ми сиділи і дивилися на світанок. Дві дитини. Але раптом закінчується дія панацеїну. Цей момент наздоганяє мене саме у сні. — Тобі вже час, — зітхає Ганнуся. І розчиняється у повітрі. Разом з нею зникає і лавка. І океан. І небо. І рідня зоря Сонце. Лишаються тільки зорі. І нестерпний… Читати далі »
Не вірте жодному гівноголовому, який скаже, що на Кларк IV два дні тому трапився апокаліпсис. Перш за все це дурне слово, що підходить тільки професорятам, що все життя просиділи у пильних підвалах, а по-друге Кларк IV була задуп’ям і без неї світу буде тільки краще. А чого ще ви очікували від планети за -надцять світлових… Читати далі »
Затишна кают-компанія тремтіла стриманою тишею. — Вітаю, шановні одноразуми! — почав я. — Цей брифінг ми зібрали, щоб у ви мали мінімум питань у час польоту. Тому якщо питання є, прошу питати їх зараз. Я пильно оглянув десять людських обличь всіма чотирма очима. Такі юні та свіжі. І як їх у космос випустили? — Чувак!… Читати далі »