Коментарі

Гарно, постмодерново. Але це фінал. І тут не до сентиментів. Оповідання однозначно заслуговує високий бал, але до топу не вистачає чогось нового. Літературу треба рухати далі, а то так і застрягнемо у посмодерні.
Авторові успіхів.

Ми скоро запустимо опитування: які вдосконалення конкурсу ви б хотіли бачити.

Другу групу також не рідко з натугою читав, але були твори, що мені дійсно сподобалися , хоч з них у фінал пройшов лише один (і не той, якому 10 ставив).
Намагався кожному коментувати (лиш одного пропустив).
Я вперше на конкурсі й сам хотів почути максимум критики та думок, однак не вийшло. Твір мого авторства зібрав лише 3 коментарі від учасників. (Доречі щиро дякую Андрію, Прибульцю і Громовику, що знайшли в собі сил прочитати та прокоментувати мою першу опубліковану оповідь).
По деяким фіналістам здається, що частина авторів не читала інші твори в групі (Це я не про власну групу – один, а перш за все про другу, яку прочитав повністю).
Можливо окрім оцінок було би добре збирати по парі слів у стилі: 1-3 речі, що сподобалися і 1-3, що не сподобалися. (одна річ – одне слово) Або ввести трохи комплекснішу систему, як наприклад робив “George Longly”: мова, сюжет, відповідність темі…”
Так автори матимуть більше зворотнього зв’язку, що допоможе їм розвиватися.
Успіхів всім учасникам і пам’ятаєте, що поразка чи перемога в будь-якому конкурсі ще не є вироком вашій праці.

Цікаве оповідання. Читабельне і ідея якраз для мініатюри, дякую авторові. Але це фінал і тут не до сентиментів. Оповіданню не вистачає азарних ігор, мацаків та іншопланетянок з мацаками.
Авторові наснаги та успіхів.

“Вони подивилися один на одного і посміхнулися.” Ми чогось не знаємо про гендер Ольги? 🙂 Бо якщо прихованого змісту немає, то “одне на одного”.
“в дутому та неповороткому скафандрі.” Тобто, оцифровувати свідомість люди навчилися, а скафандри досі такого старого зразка?
Останні два абзаци вибиваються з тексту, як на мене.
Найбільше запам’яталася фраза «вийти з кімнати останніми й вимкнути за собою світло», гарна метафора, проте у ній для мене більше моторошної приреченості, ніж у всьому діалозі та почуттях персонажів.
Успіхів!

ВІтаю у фіналі. Якби судив вашу групу, ви теж були б у топі. Але це фінал. І тут вже жодних сентиментів. Отож оповідання добре, душевне, і навіть трохи читабельне. Але саме щоб виділити його серед фіналістів, то чогось не вистачає. І тут навіть мова не про відповідність темі. Якби в мене була схожа ідея, я б певно зробив би причиною несправності на кораблі втручання іншопланетян. І от якраз ота сама причина несправності в оповіданні замовчана. То ж тут ще був простір щоб розвинути ідею.
Наснаги та успіхів.

Є фільм із дещо схожим сюжетом, хоча там земляни не мали вибору і змоги врятуватися. Кінець був дуже схожим за настроєм, але значно драматичнішим, завдяки розкритій передісторії персонажів. Підтримую вище висловлену думку про те, що співчувати героям немає жодних причин, бо вони читачу геть чужі. На жаль, оповідання не викликало у мене емоцій.
Успіхів на конкурсі.

Вітаю у фіналі.
Веселеньке оповідання, ксенофілія без явної ксенофілії завдяки віртуальній реальності – цікава думка. Не скажу, що текст читався легко та плавно, місцями навіть дуже уривчасто.
А чому “Ці двоє знали, що рано чи пізно опиняться в такій пастці, ізольовані на єдиному острові планети Че.”? Зекономили на тому обладнанні, чи що?
Успіхів на конкурсі!

Стиль приємний, проте більше схожий на копіювання бредберівського, ніж на авторську шану творчості Бредбері у власному стилі. Не можу сказати, що така подача мені подобається.
З того, що привернуло найбільше уваги:
“Чоловік не відповів. Мовчки, не відводячи погляду.” Чоловік мовчки не відповів. Тавтологія.
“пустота бетону” Ясно, що стіна бетонна, і на ній нічого немає, але висловлено невдало.
“Коли він підійшов, вона опустилася.” Куди опустилася? Вимагає місця. Або уточнення “навпочіпки”, наприклад.
“припнути фіранками на вікнах” Зачинити фіранки. Зачинити вікна. Прийменник точно зайвий.
“на асфальті показалися брунатні черевики.” здається, що вони з повітря показалися, і краще було б “з’явилися” чи “ступили на асфальт”.
“Пласкі суворі обличчя” пласкі сприймається дуже буквально.
” Двоє залишилося при вході, ще двоє – обійшли ззаду.” Обійшли вхід? Чи будинок? Варто уточнювати, бо структура речення дає двозначність.
“кави? Свіжа, я лиш поклала.” Куди поклала? Заварила, тобто?
Ідея сподобалася, а над оформленням, на мою думку, варто попроацювати.
Успіхів!

Найгірше те, що МИ не хочемо читати ВСІ оповідання…
кількість коментів критично мала. Наша власна байдужість і самолюбування вбили інтигу.
Суджу по собі, з якою нудьгою і натугою читав 2-гу групу. А вони всі такі.
Ніяк не можу заставити себе перечитати ВСІ оповідки.
Чому так?
Ми не привчені думати, не привчені критикувати та сприймати критику. Ми не маємо планів, не маємо ідей.
Фантастика, фентезі – це так чи інакше месіянізм, а не пережовування чужих, колись смачних жуйок…
Яке оповіднная нас зачепило? А ніяке – “то все старе, лише в новій одежі”…як казав Ш-р…
Тому й немає натовпу читачів, ми мов щуки у малій водоймі, що вже виїли всіх інших риб… :–)
І знов сакраментальне, що робити?
Дати тему і умови такі, щоб тисячі читачів наввипередки пхалися прочитати новинки, щоб автори наввипередки подавали власні візії. Чи це можливо?…

Я не професіонал )
Вибачте, що не відповідав раніше. Не хотів впливати на бали. Я не в фіналі, але набрався вражень на рік вперед!
Повірте, це так приємно перечитувати ваші коментарі ))
Спостерігачу, так приємно перечитувати, що назвете кота мелодійним українським словом “мурмурандо” (спів із закритими устами, спів через ніс, мелодія без слів). Думаю, коту таке прізвисько гарно підійде.
Фільм ще досі не подивився, але як тільки час, то обов’язково )
Щодо скафандрів, то так, станція задумана, як домівка для тих, хто на неї прибув, вертатися до рідних планет сапієнсам вже не можна (ще одне підтвердження, що я не професіонал, бо, виходить, погано розкрив цей момент, як і меседж, який полягає в тому, що потрібно ставитися шанобливо до різних культур, старий-старий меседж, згоден 🙂
Читачу, приємно, що ви моя ЦА, бо для вас теж важливо, щоб добро було добрим. Навіть не просто приємно, а дуже приємно, адже саме ви стали музою “Мурмурандо” 😉
Всім читачам дуже дякую, і коментаторам з критичними відгуками і доброзичливими 🙂
Щодо невідповідності до теми, напевно, в кожного свої критерії. Я орієнтувався, що людьми освоюється Всесвіт, і розширюється космічна сфера впливу homo sapiens sapiens.
Щодо купи позитивних моментів дуже приємно, але певен, будь-хто запросто знайде і тисячу один недолік, навіть я сам 😉
А найбільш приємно, що оповідання так швидко знайшло своїх читачів, адже писалося з натхненням. Іноді напишеш щось з меншим натхненням, і воно роками не коментується.
Всім натхнення і улюблених оповідань!

Ідея подорожі свідомістю часто обігрується як для космічних мандрів, так і мандрів у часі. Не знаю, який роман мав на увазі пан Лєнцев, я знаю, наприклад, “Творець зірок” Олафа Стейплдона. Цікаво, але мені скоріше згадався фільм Веном)) Меньше з тим, як зауважив бобер, ніхто не забороняє обігрувати раніше описани щляхи. Оповідання добре підходить до теми, а от стиль написання мені видався трохи рубаним. Хотілося б більше подробиць саме про перше втілення, адже це справжній винос мізків для людської свідомості, а ГГ швиденько побіг далі. Хороша фішка з задвоюванням “Я тебе бачу”.

Читач, не варто так засмучуватись. У мене теж не всі лідери пройшли до фіналу (хоча перші 2 все ж там).
Особливо потішив пункт “Ідеологічно правильний твір” ;). Оповідання або чіпляє, або ні (хоч би в ньому 100 переваг було). Тому мені якраз дуже цікаво спостерігати за результатами конкурсу, щоб порівняти їх з власними вподобаннями.

Дякую всім за коментарі. За початковим задумом люди мали висадитися на планеті поруч з чорною дірою і пройти кілька кроків до джерела сигналу СОС. Але час поруч з дірою викривлюється таким чином, що за ці кілька кроків мала пройти тисяча років. І дівчина мала там всіх рятувати. Але це вже б вийшло далеко за ліміт знаків і тому лишилася така замальовка.
Взагалі розраховував, що у фінал пройде інше бульш пропрацьоване оповіданя. Тому дякую всім, кому сподобалися персонажі. Сподіваюся читання не було даремною втратою часу.

Всім вдалої гри!

Так дивно, що “Мурмурандо” не ввійшов… Особисто для мене цей твір став золотим призером на цьому конкурсі. Набільше сподобалось з усього (а я прочитала повністю 2, 3, 4 групу і переважну частину 1 групи). Авторе, написано настільки класно, що я думала: “Так не чесно. Професіонал вирішив поборотися з аматорами”.
Чому класно? Чому це оповідання все ж найкраще з усіх?
У мене 20 підтверджень (але могла б розписати і до 100):
1. Лаконічно, але образно.
2. Динамічний сюжет.
3. Герої поводяться так, як хотіла б побачити моя душа.
4. Відоповідальність ГГ.
5. Персонажі ніби живі, бо допускають помилки і адекватно виправляють їх.
6. Неймовірний всесвіт (багато соковитих елементів).
7. Героїзм у вчинках (героя любиш з перших слів).
8. Правильний приклад для наслідування (герой міг допомогти і розумно використав цю нагоду).
9. Чудова літературна мова.
10. Виконуються правила побудови сюжету за принципом подорожі героя, створеного Джозефом Кемплелом (тому я вирішила, що автор – професіонал в об’єктивному значенні цього слова).
11. Діалоги розумно побудовані (не виникає думка, що герої пластикові).
12. Написано доступною мовою (тобто не треба зупинятися після прочитаного, щоб зрозуміти сюжет).
13. Неміряно епізодів, які підпадають під категорію “мі-мі-мі”.
14. Твір людяний і доброзичливий.
15. Дивовижні елементи описані так, що приносять задоволення, коли їх уявляеш.
16. Той рідкісний випадок, коли словам тісно, а думці просторо (твір вказує на геніальність автора).
17. Це єдине оповідання з конкурсу, яке я б купила або собі, або своїй дитині (авторе, ви створили комерційно якісний продукт).
18. Твір з високим потенціалом ескейпінг-терапії (читати, якщо болить душа).
19. Ідеологічно правильний твір (добро є добрим).
20. Піднімає настрій.

Авторе, не знаю, чи прочитаєте ви це. Однак, якщо так – просто знайте: на мій погляд ви абсолютний переможець! Успіхів вам в роботі!

Так дивно… Особисто для мене цей твір став золотим призером на цьому конкурсі. Набільше сподобалось з усього (а я прочитала повністю 2-4 групи і переважну частину 1 групи). Авторе, написано настільки класно, що я думала: “Так не чесно. Професіонал вирішив поборотися з аматорами”.
Чому класно? Чому це оповідання найкраще з усіх?
У мене 20 підтверджень (але могла б розписати і до 100):
1. Лаконічно, але образно.
2. Динамічний сюжет.
3. Герої поводяться так, як хотіла б побачити моя душа.
4. Відоповідальність ГГ.
5. Персонажі ніби живі, бо допускають помилки і адекватно виправляють їх.
6. Неймовірний всесвіт (багато соковитих елементів).
7. Героїзм у вчинках (героя любиш з перших слів).
8. Правильний приклад для наслідування (герой міг допомогти і розумно використав цю нагоду).
9. Чудова літературна мова.
10. Виконуються правила побудови сюжету за принципом подорожі героя, створеного Джозефом Кемплелом (тому я вирішила, що автор – професіонал в об’єктивному значенні цього слова).
11. Діалоги розумно побудовані (не виникає думка, що герої пластикові).
12. Написано доступною мовою (тобто не треба зупинятися після прочитаного, щоб зрозуміти сюжет).
13. Неміряно епізодів, які підпадають під категорію “мі-мі-мі”.
14. Твір людяний і доброзичливий.
15. Дивовижні елементи описані так, що приносять задоволення, коли їх уявляеш.
16. Той рідкісний випадок, коли словам тісно, а думці просторо (твір вказує на геніальність автора).
17. Це єдине оповідання з конкурсу, яке я б купила або собі, або своїй дитині (авторе, ви створили комерційно якісний продукт).
18. Твір з високим потенціалом ескейпінг-терапії (читати, якщо болить душа).
19. Ідеологічно правильний твір (добро є добрим).
20. Піднімає настрій.

Авторе, не знаю, чи прочитаєте ви це. Однак, якщо так – просто знайте: на мій погляд ви абсолютний переможець! Успіхів вам в роботі!

Дуже вдячний всім за відгуки!
Бачу всіх розчарував щасливий фінал. Чесно, не хотілось створювати трагедію. Я і так показав багато сліз.
Читець, Суддя, я не ставив метою вичерпно пояснити сутність “кварченят” (дотепна назва, дякую!).
Я відчуваю, що усім більш до вподоби таємниця, тому залишив її. Що вони будуть із цим робити?
Пофантазуйте самі! Може, таким чином Миродар знайшов богоподібних істот? Натрапив на дітей самого Творця?
Прибулець, якби Миродар не довірився Їм, то так би ніколи не відкрилась їх всемогутня суть. Не розумію, яку ще іншу всесильну істоту Ви побачили у творі? Винагорода – за щирість та любов.
Та дуже вдячний за критику. Вона дійсно важлива.

Цікаве оповідання, але бракує експансії. Погоджуся з Котом, що заміна місця подій на Землю не змінила б сюжету.
Та й чому при зміні назви у молодика все вдалося, якщо претензії зовсім назви не стосувались…

Дотепне оповідання. Але бракує подій. За довгою розмовою нічого не відбувається.
І ще запитання автору:
“— В мої обов’язки входить слідкувати за здоров’ям всіх членів екіпажу, — вибачилася людська омега.

— Ми безсмертні. У нас не передбачено жодних біологічних збоїв, — відповів я їй.”

Навіщо тоді лікарка потрібна взагалі?

Душевне оповідання. Що цікаво, хвилюєшся більше за дівчинку, хоча у халепі головний герой – тато. Проте тема експансії не розкрита. Того, що події відбуваються в космосі, замало. Можна було б це легко замінити на звичайний політ літака, і сюжет би не змінився…